Постій, хоч шлях буває іноді не простим, Я давно хотів сказати: «прости» Послухай, я без тебе ніби пустий Пусти мене В свої обійми знову, Благаю я, а потім побіжимо додому під дощем Як раніше, квіти найніжніші у твоє волосся Що потрібно ще?
Наші думки один одного так просять, Щоб хоч на мить усе знову почалося І нехай ми колись вкотре розбіжимося, Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся
Наші думки один одного так просять, Щоб хоч на мить усе знову почалося І нехай ми колись вкотре розбіжимося, Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся
Ще хоча б раз зловити погляд на собі Ще хоча б раз почути «тільки не іди», о-о Я знов страждаю без свідомої мети, Та врятувати мене можеш тільки ти
Ти, тільки в тобі моя правда Промінь сонця в середині листопада Не важливо як довго й далеко іти Якщо поруч з моїми будуть твої сліди
Тону в твоїх очах, Я тону в твоїх очах, Допоможи
Наші думки один одного так просять, Щоб хоч на мить усе знову почалося І нехай ми колись вкотре розбіжимося, Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся
Наші думки один одного так просять, Щоб хоч на мить усе знову почалося І нехай ми колись вкотре розбіжимося, Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся