Упасти на матрааац Будинки коробки І я б тебе ударив, але якось не з руки Розсічені думки, горить ультрамарин Витрушуй мене всього, як пір‘їни із перин. Цей вітер як душа, це тіло наче пил І вихор нас з тобою підіймає до хмарин Відмотую назад, німіє все лице Ми рухаємсь по колу, не зламати це кільце
Кач-кач, качались качєлі І качався весь світ Де ти? Де ти, де ти, де ти моє дитинство Дозріли усі, ну а я - пустоцвіт
Тополі тополі, березові бруньки Я хочу обійняти, але якось не з руки І ти така уся, і я такий не весь Ти кажеш, де присядемо, а я кажу хоть здєсь, Хоть здєсь а може там, хоть 100 хоть 200 грам Мала, нє дєлай нєрви, настроєніє «Вандам»
Кач-кач, качались качєлі і качався весь світ Де ти? Де ти? Де ти? Де ти Моє дитинство Дозріли усі, ну а я - пустоцвіт