Ви клялись тоді, точно вижити, Потім тихо плакати, За Братів своїх, за Сестер своїх, Їх не стерти вже… Їх з сердець не вибити, Їх не здути вітрами, Їх не здути вітрами, Їх не здути вітрами, Їх не стерти вже: ні вогнем, ні снігом.
Ті, кому клялись – віри сповнені, Тільки повернись, До дітей своїх, до Батьків своїх… Їх сердець вогонь, Гріє тихим полум‘ям, І за вас молитвами, І за вас молитвами, І за вас молитвами, Богу мерехтить.