Увздовж південних схилів Серед пісків в’язких Серед степів пласких
Безмежними полями У глибині лісів У заростях густих
В'їдається хвороба Життя якій дарує біль Але ж її біль і знищить
У крові захлинеться У вогні згорить
Палай, палай! І застилай небокрай! З вогню на попіл догорай в своєму ж злі! Палалай, палай! і полум’ям грай! Тільки золою залишайся на землі!
Боротьба як ідея дуже актуалізувалась Більш того ця ідея зараз стала головною Ті хто не мав сенсу життя - вони його придбали Їх сенс життя тепер - сугубо помста
Всі ті, хто залишився так або інакше Стали іншими людьми, людьми іншого часу Хто знає коли це все зміниться або закінчиться І чи зміниться це все взагалі
Так як було вже ніколи не буде Це треба раз і назавжди зрозуміти нам всім Світ перейшов у нову фазу, світ повністю змінився А до декого це досі ще не дійшло
Ви знаєте мені вже не так страшно вмирати Коли дивлюся на те, що дехто називає життям В мене назавжди перед очима це палаюче небо І чорна земля, наче той самий стяг
Палай, палай! І застилай небокрай! З вогню на попіл догорай в своєму ж злі! Палалай, палай! і полум’ям грай! Тільки золою залишайся на землі!