Люлі-люлі, люлі… Люлі-люлі, люлі… Засни, серце, засни Засни, собі живи Люлі-люлі, люлі… Люлі-люлі, люлі… Засни, серце, засни Засни, собі живи
Ходжу-блуджу, навколо шум У місті велико-велико-великому Відкрити би серце своє, Та нікому, нікому, нікому. Цвіте воно, як Божий рай, Потай миру і не вмирає. Ні любощам, ні милощам Віри не йме, бо в ньому діра.
Полиці заставлені фото. Забито на диску жорсткому. Заповнені в пам'яті соти. Та кажуть, що краще одному. Ой серденько моє закрите, Ой внутрішній мій тихий раю, Не будеш ти більше розбите. Я тебе закриваю...
А люди навколо блукають самотні, Люди не знають, а що буде потім, Ховають себе у рутині й роботі, Затихли серця, хоча щастя навпроти. А людям заповнити би порожнечу, Зібрати докупи розкидані речі, Бо серце у грудях мов глечик у печі, Давить, і давить, і давить, і давить, і давить на плечі.
Люлі-люлі, люлі… Люлі-люлі, люлі… Засни, серце, засни Засни, собі живи Люлі-люлі, люлі… Люлі-люлі, люлі… Засни, серце, засни Засни, собі живи