Йшов мольфар по полю бою, Сипав сльозами, як сіллю, А на полі вбиті вої та вугілля... Брав мольфар в долоні землю, Шепотів землі: Я мушу... Видував попіл темний в свою душу... Нене, нене, земле моя, Сил додам мольфара жертві, Ну на що тобі герої мертві?.. Та мовчить земля в долонях, Вкрита сльозами, як сіллю, І мольфар у полі стогне від безсилля... В очереті вої стигнуть, Кожний мов зове до себе, Став між ним на коліна, очі в небо: Не карай мольфара, Боже, Це твої полеглі діти, Я - ж не ти і все, що можу - хоронити...
Приспів: Плаче, наче вітер, мольфар, В шинку гуляє трунар, Це война! Не сумуй, козаче мольфар, Ми піднялись вище хмар Щойно! (x2)
Вкрила в полі земля воїв, А мольфар, сухий від спеки, Обертає чорну зброю на лелеки... Б'юсь об небо, наче в дах, я: Боже, поможи, благаю! Відпусти їм все, як птах я відпускаю!.. Все, що скажеш, все, що треба Я віддам за їхні крила! А лелек нема у небі - полетіли...
Приспів.
Йшов мольфар по полю бою, Сипав сльозами, як сіллю, А на полі вбиті вої та вугілля...