Розкидало по світу,розділило родини, Звикло серце боліти, п’є по краплі новини, що там чути від сина, через гуркіт снарядів, Чи вціліли домівки під ударами градів.
Ви тримайтеся, рідні, і не смійте померти, розписалися кров‘ю ви на кожному метрі, Наші душі сповиті в чорно-білі альбоми, Хай дороги розбиті, але треба додому.
Приспів. Я так хочу додому, я так хочу додому, Ці слова заповідні, На вустах у мільйонів…. Там де все нам знайомо, Де ми завжди потрібні, я так хочу додому, обійняти всіх рідних…
Обійняти черешню і фату її білу, і зіграти нарешті всі забуті весілля, і молитися знову до Святого причастя, і прибити підкову до порогу на щастя.
Біля рідного дому,в Україні безкраїй, нам здавалось, що добре там, де нас ще немає, Нас приймають в обійми добрі,лагідні люди, але краще, ніж вдома,нам ніколи не буде…
Приспів. Я так хочу додому, я так хочу додому, Ці слова заповідні, На вустах у мільйонів…. Там де все нам знайомо, Де ми завжди потрібні, я так хочу додому, обійняти всіх рідних…