Золоті луги Ведуть у небокрай І сумно на вкруги, Тополя, тополя похилилася. Там старі батьки Заплакані стоять, Прощати було їм сина, А він героєм став. Молодий юнак, Молодий козак.
Там, біля тополі калина росте, Мамені очі чекають тебе. Цила у розпачі плаче, Цина все чекає, Та в Бога вже його душа. Мам, я в бою за волю пішов в далечінь, За правду і долю нових поколінь, За тих, хто у морі далеко І крилами лелеку повернутьця живі.
Тихо на дворі, І тільки чути як, Як матері слова Летіли, летіли в ніч до козака. Бачиш сину мій, Свічка не згаса, До віку буде вже горіти, Горітиме вона.
Там, біля тополі калина росте (…)
Рік вже проминув, Прийшла нова весна, А спокою в душі не було, Не було ну і вже нема. Там батько змучений Сам торує шлях, По ньоми мав іти син його, А його вже нема. Молодий юнак, Молодий козак.